Наталья Марьян,
Ванкувер, США
Спасибо, что зашли на мою страничку.
Если в нескольких словах, то я Дочь Верующих Родителей. Но благодарна Богу, что Он встретил меня в 14 лет и я Его Дочь. С того времени Бог дал дар поэзии, но осознала я это только через 17 лет. Люблю Бога и Его народ, очень переживаю за поколение ДВРовцем, кем сама являюсь, потомучто многие из них стали внуками Бога, но не Его детьми. Поэтому большая часть моих произведений посвящена именно им. Верю, что мы живем во время последней Церкви. Верю, что Церковь востанет из руин в силе Божьей и врата ада не одолеют ее. Жду Его пришествия и восхищаюсь Его делами. Пусть мои стихотворения будут для вас благословением!
Присоединяйтесь на канал в You tube
https://www.youtube.com/channel/UCgpbZr98zq7Im7fsRXWMZgQ
Прочитано 3375 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
